26 квітня 2020 року минає 34 роки з дня найбільшої в історії людства техногенної катастрофи – аварії на Чорнобильській АЕС.
Чорнобиль продемонстрував могутність і, водночас, безсилля людини, ще раз доводячи, що можливості людського розуму великі, але за умови повної відповідальності за дії та вчинки.
На Чорнобильській АЕС мали експериментально зупинити четвертий енергоблок, щоб вивчити можливості використання інерції турбогенератора в разі втрати електроживлення. Попри те, що технічні обставини не відповідали плану випробування, його не скасували. Експеримент почався 26 квітня о 01:23. Ситуація вийшла з-під контролю. О 01:25 з інтервалом у кілька секунд прогриміли два вибухи.
Реактор повністю зруйнувався. Спалахнуло понад 30 вогнищ пожежі. В атмосферу Землі вирвалась хмара радіоактивного пилу. Вітер поніс на північний захід небезпечні радіоактивні ізотопи, які осідали на землю, проникали у воду.
Основні вогнища погасили через годину, а повністю ліквідували загоряння до 5-ї ранку 26 квітня. Проте пізніше виникла інтенсивна пожежа у центральному залі 4-го блоку, з якою боролися з використанням вертолітної техніки аж до 10 травня. На момент аварії в приміщенні 4-го енергоблоку перебували 17 працівників.
На ліквідаційні роботи відразу кинули військовослужбовців. Першими на місце катастрофи прибули кілька десятків солдат і офіцерів полку Цивільної оборони Київського військового округу із приладами радіаційної розвідки й армійським комплектом дезактивації техніки, мобільний загін хімічних військ та окрема рота радіаційної та хімічної розвідки. Загалом у ліквідаційних роботах брали участь військові хімічних, авіаційних, інженерних, прикордонних родів, медичні частини Міністерства оборони СРСР, Цивільної оборони (ЦО) та МВС СРСР. Влітку залучили військових запасу та вільнонайманих. За неповними даними, участь у ліквідації наслідків брали 600 тисяч осіб. Через опромінення багато з них захворіли. Пожежні прибували «з голими руками», без жодних засобів захисту, навіть не було спеціальних ізолюючих протигазів, через що радіоактивні речовини потрапили в дихальні шляхи. Саме вони зупинили ще одну потенційну катастрофу – водневий вибух. Сумарна активність радіоізотопів, викинутих у повітря після аварії в Чорнобилі, була в 30–40 разів більшою, ніж у Хіросімі.
За числом потерпілих від аварії Україна займає перше місце серед колишніх республік Радянського Союзу. На долю Білорусі припало близько 60% шкідливих викидів.
Потужний циклон переніс радіоактивні речовини територіями Росії, Литви, Латвії, Польщі, Швеції, Норвегії, Австрії, Фінляндії, Великої Британії, а пізніше – Німеччини, Нідерландів, Бельгії. Понад 30 років минуло з моменту аварії на Чорнобильській АЕС, але її наслідки залишаються предметом обговорення світової наукової спільноти.
Аварія призвела до непоправних медичних, економічних і соціальних і гуманітарних наслідків. За екологічними наслідками вона переросла у планетарну катастрофу: радіоактивним цезієм було забруднено 3/4 території Європи.
З глибокою пошаною і вдячністю схиляємо голови перед героями-ліквідаторами.
Вічна і світла пам’ять тим, хто ціною свого здоров’я і життя захищав не лише нашу землю, а й усе людство від наслідків найстрашнішої техногенної катастрофи.
